понеділок, 9 травня 2016 р.

Пам"ятаємо! Перемагаємо!


Лінійка Слави знову і знову нагадала односельцям про подвиг наших дідів та прадідів у Другій Світовій війні. Не дозволимо поставити Україну на коліна! Разом ми сила! Пам"ятаємо! Перемагаємо!






71-й День Перемоги!



День Перемоги - це день, коли усі наші односельці йдуть до Монументу загиблого солдата, щоб поклонитись і вшанувати людей, що загинули у ІІ Світовій війні. Вахта Пам"яті, Святкова хода, Лінійка слави, як завжди показали свою повагу до людей, що бачили ту страшну війну. Нажаль, серед живих героїв нашого села є лише один представник - учасник бойових дій - Пислиця Віктор Тимофійович. У цей день Віктора Тимофійовича щороку підтримує і супроводжує уся його велика родина, яка пишається своїм батьком, дідусем та прадідусем. 
Вже традиційно, як справжній щедрий господар, голова сільської ради Мартинов В.Б. організував "солдатське" частування для своїх односельців. А багата талантами ташлицька земля радувала усіх присутніх концертною програмою.

пʼятниця, 6 травня 2016 р.

Місце забуте Богом і людьми...

  Одного разу під одним із постів нашої школи щодо Пам"яті жертв Голодомору мені написала одна жінка. Вона розповіла, що біля станції Плетений Ташлик знаходиться старе кладовище, на якому масово були поховані люди, що померли голодною смерттю під час Голодомору 1932-1933 років, а також люди, що стали жертвами тогочасної влади у 1927-1939 роках. Під час Голодомору там ховали цілі сім"ї. А ще вона зазначила, що особливе місце займало поховання військовополонених ( ще з часів 1919 року), що знаходилося посередині кладовища.

Розпочавши пошуки цього забутого Богом і людьми місця, виявилось, що деякі місцеві жителі про нього згадують, але дослідження ускладнилось тим, що земля,де розташоване місце поховання відноситься до вже неіснуючого хутора Петрівка. Колишня жителька цього хутора підтвердила всю інформацію, а також розповіла, що там є також могила німця і, мабуть, не одного. Останнє захоронення там було здійснене у 1963 році. Хутора давно немає, як і пам"яті про похованих людей. Напередодні Дня пам"яті та примирення, а також поминальних днів,


ми разом з нашими географами - краєзнавцями знайшли це кладовище, на якому зараз росте лісосмуга. Могили майже непомітні, роки зрівняли їх з землею, лише декілька, що, напевне, були серед останніх, можна було розгледіти. Зберігся навіть один хрест. Діти розтягли сухе гілля, що густо вкрило кладовище, розчистили могили, які тепер стало краще видно. Вони пообіцяли, що обов"язково прийдуть сюди у поминальний день, щоб душі цих забутих людей також пораділи...







субота, 30 квітня 2016 р.

З Великоднем!


У недільній школі писанкаства
Якщо ви ніколи не дарували батькам і друзям власноруч розписану писанку – цієї весни обов’язково подаруйте. Адже то найліпше Великоднє вітання. Історія писанок, як символу весняного відродження природи, сягає в далеке минуле і пов’язана з ритуалом весняного відродження на землі. Християни, які перейняли звичай писати писанки, побачили в ньому знак воскресіння і вічного життя.
Мудрі люди кажуть: «У світі доти існуватиме любов, доки люди писатимуть писанки».

Кожна писанка – це ніби маленький світ. Тут і небо із зорями, і вода з рибами, і дерево життя з оленями й птахами, і засіяне поле, і триверхі церкви – усе це вимальоване в певному порядку для того, щоб підтримувати лад та рівновагу і в нашому великому світі.


Традиції українського писанкарства надзвичайно розмаїті. Різні місцевості України мають свої особливі орнаменти й кольори, хоча загалом мова українських писанок спільна. Червоний колір у розмалюванні писанок означає радість життя, любов, жовтий – небесне світло, урожай, зелений – життя, воскресіння природи, блакитний – чистоту, здоров`я, чорний з білим – пошану до померлих. Так само і орнамент на писанках має свою символіку. Сонце – це джерело світла й тепла, хрест – символ всесвіту, знак чотирьох сторін світу, чотирьох пір року, дерево життя – символ світобудови, поєднує в собі верх і низ, землю й небо, минуле й майбутнє, спіраль – знак зародження нового життя, родючості, триріг – святого вогню і Святої Трійці, зоря – неба, церква – знак стремлінь до висот, вічності, єднання з

небом, грабельки – символ дощу, води, гілка – родючості, дубовий листок – символізує чоловічу силу, пташка – символ єднання земного й небесного, образ душі, кінь – невтомного руху сонця, риба – як і вода, є символом життя і здоров’я, виноград – символ роду; виноградна лоза – символ Христа, безкінечник – води, невмирущої природи, вічного життя, сорок клинців – символізує чесноти людини і добробут, квіти – радість, красу, дітей. За традицією, писанки пишуть дівчата і жінки. Для цього потрібні тиша, спокій і зосередження на добрих думках. Розписуючи, стиха співають веснянок. (Матеріал взято із сайту  http://www.bershad.ua/news/culture/remeslo )

пʼятниця, 29 квітня 2016 р.

І знову танцюємо!

29 квітня - це особливий день для тих, хто живе у ритмі танцю. Танець - це здоров"я, гарний настрій, чудово проведений час. Міжнародний день танцю, який відзначають у цей день знову нас не оминув.  Вже традиційно ми відзначаємо його загальношкільним танцем і знову запрошуємо усіх долучатись до нас!



Танець - це маленька модель життя в декількох хвилинах зі своїми емоціями та переживаннями. (Вавілін Андрій Валерійович)
 

вівторок, 26 квітня 2016 р.

Хвилинка творчості...



 











Чорне лихо

Ніч землю ковдрою накрила...
Поснули люди, стало тихо...
Ніхто не знав, що чорна сила
Принесла на Вкраїну лихо.
А люди спять собі, не знають,
Що лишать рідне і знайоме,
На них автобуси чекають
І відвезуть у невідоме.
Лише одна невірна мить -
І вибух, жах, і людське горе,
Комусь вже не судилось жить,
А в когось тільки із сліз море.
Хвороби, опіки, страждання,
Назад немає вороття,
Хтось у могилу, хтось в лікарню,
А хтось потрапив в небуття.
Вже як раніше – так не буде,
Вже мертві місто і село.
І не живуть там більше люди,
Вже тридцять років так було...
Смертельний вітер знівечив природу,
Покрив грунти, ліси, сади, поля.
Відходи атомні потрапили у воду,
Волає криком вся моя земля.
Нам треба разом Господа молити
Природу нашу рідну берегти,
Щоб в мирі й злагоді із нею жити,
Щоб не повторилося такої більш біди...

Чорнобилю вже 30....

Вже 30 років минуло від дня тієї страшної трагедії... Але досі болять серця героїв-рятівників, досі плачуть матері та дружини загиблих... У нашому селі також є люди, які не дали перетворитись Україні на безлюдне атомне поле. Своїх героїв потрібно знати поіменно та в обличчя, тому знову наша школа у тісному тандемі з сільською радою вшанувала і порадува свої односельців-чорнобильців. 
 
Для нас саме вітання від дітей для цих людей було дуже символічним, оскільки завдяки їм вони живуть сьогодні на нашій прекрасній Україні і дарують радість іншим.

Наші герої:

-Рябой Анатолій Ілліч
-Осадчий Микола Миколайович
-Данканич Василь Михайлович
-Оргіян Валентин Володимирович
-Здор Сергій Миколайович
-Горгішелі Михайло Шакрайович
-Кондратьєв Валентин Іванович
-Кайтаз Микола Вікторович
-Коваленко Віталій Михайлович
-Дадико Павло Миколайович
-Корнілов Микола Васильович